Словник української мови (1927)/винувати
| ◀ винуватець | Словник української мови В винувати |
винуватися ▶ |
|
Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.