Словник української мови (1927)/винуватець
| ◀ виношуватися | Словник української мови В винуватець |
винувати ▶ |
|
*Винува́тець, тця, м. Виновник, должник. Коцюб. «Для загального добра».
| ◀ виношуватися | Словник української мови Борис Грінченко В винуватець |
винувати ▶ |
|
Словник української мови — В
винуватець
Борис Грінченко
1927
*Винува́тець, тця, м. Виновник, должник. Коцюб. «Для загального добра».