Словник української мови (1927)/винити
| ◀ винирити | Словник української мови В винити |
винитися ▶ |
|
Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і господа винитимеш устами. К. Іов. 90.
| ◀ винирити | Словник української мови Борис Грінченко В винити |
винитися ▶ |
|
Словник української мови — В
винити
Борис Грінченко
1927
Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і господа винитимеш устами. К. Іов. 90.