Словник української мови (1927)/виманювати
| ◀ вимантачити | Словник української мови В виманювати |
вимастити ▶ |
|
Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.