Словник української мови (1927)/вимантачити
| ◀ виманіжити | Словник української мови В вимантачити |
виманювати ▶ |
|
Ви́мантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить манта́чкою (см.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.