Словник української мови (1927)/викарбутити
◀ викарбувати | Словник української мови В викарбутити |
викати ▶ |
|
*Викарбу́тити, бу́чу, бу́тиш, гл. Выкатитъ, выбросить волной. То як часом якась долишня хвиля викарбутить великий камінь з води і покладе, то цей камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Стеф.