Словник української мови (1927)/визнаття
◀ визнати | Словник української мови В визнаття |
визначати ▶ |
|
Визнаття́, тя́, с. = Визна́ння. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його визнаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. I. 102).