Словник української мови (1927)/веселитися

by Борис Грінченко

◀ веселити

Словник української мови Борис Грінченко В веселитися

веселиця ▶

Київ: Горно, 1927

Весели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Веселиться. Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Веселіться ж, люде добрі, гуляйте! Шевч. 306. 2) Радоваться. Я тобою, пташко, веселюся. Шевч. 193.