Словник української мови (1927)/веселити
| ◀ веселик | Словник української мови В веселити |
веселитися ▶ |
|
Весели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорою. МВ. I. 70. 2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. К. Псал. 54. Жити б, жить та славить бога і добро творити та божою красотою людей веселити. Шевч. 327.