Словник української мови (1927)/верховинний

by Борис Грінченко

◀ верховинець

Словник української мови Борис Грінченко В верховинний

верховіття ▶

Київ: Горно, 1927

Верхови́нний, а, е. Вершинный, относящийся к вершине. Верхови́нна моги́ла = Верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.