Словник української мови (1927)/вандрівник
| ◀ вандрівний | Словник української мови В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Вандрівни́к, ка́, м. = Мандрі́вець. Желех. Вандрівник, — завандрував в половник (насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.
| ◀ вандрівний | Словник української мови Борис Грінченко В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Словник української мови — В
вандрівник
Борис Грінченко
1927
Вандрівни́к, ка́, м. = Мандрі́вець. Желех. Вандрівник, — завандрував в половник (насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.