Словник української мови (1927)/бісик
| ◀ бісеня | Словник української мови Б бісик |
бісиний ▶ |
|
Бі́сик, ка, м. 1) Ум. от біс. 2) Бі́сики пуска́ти. Строить глазки, ухаживать; строить куры; рассыпаться мелким бесом. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. I. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стор. I. 53. Послала йому бісика очима. Мир. ХРВ. 63.