Словник української мови (1927)/білянка
| ◀ біляний | Словник української мови Б білянка |
біляр ▶ |
|
Біля́нка, ки, ж. 1) Белизна лица (в противоположность весня́нка — веснушка). По народному поверью, имеющий веснушки на лице должен весною, увидев ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. I. 59. 2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. I. 110. 3) Порода белых слив. Вх. Уг. 227.