Словник української мови (1927)/білина
| ◀ білило | Словник української мови Б білина |
білити ▶ |
|
Білина́, ни́, ж. Белизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. I. 272.
| ◀ білило | Словник української мови Борис Грінченко Б білина |
білити ▶ |
|
Словник української мови — Б
білина
Борис Грінченко
1927
Білина́, ни́, ж. Белизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. I. 272.