Словник української мови (1927)/бідняка
| ◀ бідняк | Словник української мови Б бідняка |
бідняство ▶ |
|
Бідня́ка, ки, об. = Бідня́га. Кричить бідняка: нічого сам не зробить. Рудч. Ск. I. 144. Так і видно, що бідняка вареників хоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 557). Серця не раньте дівчині бідняці. Рудан. I. 36. Ум. Бідня́чка. Іде качка і малесенькі каченята веде. Маленькі біднячки поприставали. Чуб. II. 302.