Словник української мови (1927)/бухнути

by Борис Грінченко

◀ бухнак

Словник української мови Борис Грінченко Б бухнути

бухня ▶

Київ: Горно, 1927

Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бу́хати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрелить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 6.