Словник української мови (1927)/бухати
| ◀ бухарка | Словник української мови Б бухати |
бухи-бухи! ▶ |
|
Бу́хати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрелять, палить. Бухають з гармат.