Словник української мови (1927)/бурхнути
| ◀ бурхливий | Словник української мови Б бурхнути |
бурхнутися ▶ |
|
Бурхну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от бурха́ти. 1) Порывисто дунуть. 2) Полить, налить через верх. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волн вперед (о судне). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.