Словник української мови (1927)/бурта
| ◀ бурт | Словник української мови Б бурта |
буртись! ▶ |
|
Бу́рта, ти, ж. 1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять. Сумск. у. 2) Насыпь, холм, бугор. Рудч. Ск. I. 29. Із трупів бурти насипає. Котл. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Мир. Пов. II. 41. Очі бігають з ниви на ниву… з яру на зелені бурти. Мир. Пов. II. 84. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей). Мир. Пов. I. 118. 3) Насыпь, из которой добывают селитру. Лебед. у. 4) Цепь косцов. Лубен. у. 5) = Бу́рса 3. Сим. 193. 6) В игре в бу́лку наз. бу́ртою, если кто из играющих прибьет шар к берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт. Рк. Левиц.