Словник української мови (1927)/буркотун

by Борис Грінченко

◀ буркотливий

Словник української мови Борис Грінченко Б буркотун

буркування ▶

Київ: Горно, 1927

Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Бурку́н. 2) Ворчун. См. Бурку́н. Ум. Буркотуне́ць.