Словник української мови (1927)/бурдій
| ◀ бурдей | Словник української мови Б бурдій |
бурдюг ▶ |
|
Бурді́й, дія́, м. = Бурде́й 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27.