Словник української мови (1927)/булеґа
| ◀ булдимок | Словник української мови Б булеґа |
булига ▶ |
|
Буле́ґа, ґи, ж. Ув. от бу́лка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.