Словник української мови (1927)/брьохнути
| ◀ брьохатися | Словник української мови Б брьохнути |
бряжчати ▶ |
|
Брьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от брьо́хати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17. 2) Швырнуть, бросить, ударив обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.