Словник української мови (1927)/бриль
| ◀ брилочка | Словник української мови Б бриль |
бриндза ▶ |
|
Бриль, ля́, м. Шляпа. Чуб. VII. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на призьпі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. I. 27. Про́стий бриль. Соломенная шляпа, сшитая из гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. Ум. Бри́лик, бри́личок, бриле́ць.