Словник української мови (1927)/бризнути
| ◀ бризлелина | Словник української мови Б бризнути |
бризнутися ▶ |
|
Бри́знути, ну, неш, гл. Одн. в. от бри́зкати. 1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо. 2) Упасть (в воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 3) Ударить. Бризнула невістку по зубах. 4) Бри́знув му в живі́ о́чі. Сказал ему резко правду, сказал дерзость. Фр. Пр. 126.