Словник української мови (1927)/брехнути

by Борис Грінченко

◀ брехля

Словник української мови Борис Грінченко Б брехнути

брехня ▶

Київ: Горно, 1927

Брехну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от бреха́ти. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. НП. 358. 2) = Га́вкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. II. 195.