Словник української мови (1927)/бликати
| ◀ бликання | Словник української мови Б бликати |
бликнути ▶ |
|
Бли́кати, каю, єш, гл. = Бли́мати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у. 2) = Бли́мати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.