Словник української мови (1927)/благовісний
| ◀ благовірний | Словник української мови Б благовісний |
благовісник ▶ |
|
Благові́сний, а, е. 1) Благовещенский. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедший. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.