Словник української мови (1927)/берест
| ◀ бересклет | Словник української мови Б берест |
берестина ▶ |
|
Бе́рест, та, м. 1) Берест, Ulmus campestris L. ЗЮЗО. I. 140. 2) — бі́лий = Бере́за, Betula alba. Вх. Лем. 392. 3) Верхняя кора березы, годная для гонки дегтя. Березовий берест. НВолын. у. Ум. Бересто́к, бере́стонько, бересто́чок. Проїхав козак лугом берегом, прив'язав коня до берестонька. Мет. Ув. Берести́ще, берестя́ка.