Словник української мови (1927)/береза
| ◀ бережок | Словник української мови Б береза |
березень ▶ |
|
Бере́за, зи, ж. 1) Берёза, Betula alba L. ЗЮЗО. I. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. 2) Парень (у девушек — девушка), избираемый распорядителем во время вечерни́ць, пения колядо́к и пр., запевало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Бере́зка, бері́зка, бере́зочка, бере́зонька, бері́зочка, бері́зонька.