Словник української мови (1927)/бекати
| ◀ бекас | Словник української мови Б бекати |
бекатися ▶ |
|
Бе́кати, каю, єш, гл. 1) Кричать по-овечьи, по-козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. I. 126. 2) О детях: реветь.