Словник української мови (1927)/безпросвітний

by Борис Грінченко

◀ безпробудний

Словник української мови Борис Грінченко Б безпросвітний

безпросвітній ▶

Київ: Горно, 1927

Безпросві́тний, а, е, безпросві́тній, я, є. Непроглядный, беспросветный. Усе небо блакитнеє покрива темнота, безпросвітня, нерозумна давняя дрімота. *Костом. Безпросві́тна до́ля — безотрадная жизнь.