Словник української мови (1927)/безневинно
| ◀ безневинність | Словник української мови Б безневинно |
безнемірний ▶ |
|
Безневи́нно, нар. Невинно, без вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. I. 187. В следующей песне наречие это употреблено, кажется, в значении: «не без вины, не невинно», как и должно быть, судя по составу слова: Стали отцеву й неньчину молитву забувати, тоді їх став господь безневинно карати.