Словник української мови (1927)/безневинний
| ◀ безнащадний | Словник української мови Б безневинний |
безневинність ▶ |
|
Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.