Словник української мови (1927)/батько
| ◀ батьківщина | Словник української мови Б батько |
батькувати ▶ |
|
Ба́тько, ка, м. 1) Отец. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Ба́тько-ма́ти. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем'ї. МВ. II. 105. *2) Мн. Батьки́, ків. Родители. Як помер її чоловік, вона знов повернулася до своїх батьків. Крим. Голова́тий ба́тько. Отец на свадьбе. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний ба́тько. Хозяин хаты, в которой бывают вечерни́ці. Грин. I. 285. Бреха́ли тво́го ба́тька до́чки (сини́). Ты врешь. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задевая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 3) Употребл. как почтительное приветствие пожилому человеку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Ба́тьо, бату́сь, бату́ньо, бату́сьо, ба́тенько, ба́течко, ба́тонько.