Словник української мови (1927)/баранчук

by Борис Грінченко

◀ баранчик

Словник української мови Борис Грінченко Б баранчук

бараня ▶

Київ: Горно, 1927

Баранчу́к, ка́, м. = Баране́ць 1. Желех. В некоторых песнях употребляется как припев: Гоп, чук, баранчук, а на боці дудка! Кедь би мені не миленька, не був би я тутка. Гол. IV. 512.