Словник української мови (1927)/баранець
| ◀ баран | Словник української мови Б баранець |
баранина ▶ |
|
Баране́ць, нця́, м. 1) Ум. от бара́н. Небольшой баран. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. III. 454. 2) Колодка, на которую навивается веревка в плотницком инструменте, называемом шнур. Черниг. 3) Железная палочка у удил, застегивающаяся в колечко от уздечки. Миуск. окр. 4) Бекас. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівча́рик 3, барано́к, бара́нчик. 5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127. *6) Блок. А оце кружальце придається на баранець для відер. Крим. 7) Мн. Баранці́. Легкие тучи, перистые облака, пенистые волны.