Словник української мови (1927)/багатиня
| ◀ багатий | Словник української мови Б багатиня |
багатиревий ▶ |
|
Багатиня́, ні́, м. Богач. Чуб. II. 399. Він такий багатиня, що не зна, куди гроші ховати. Константиногр. у. Та він більш од тебе надавав, — дарма, що бідний, а ти багатиня. Богод. у.