Словник української мови (1927)/багатий
| ◀ багати | Словник української мови Б багатий |
багатиня ▶ |
|
Бага́тий, а, е. 1) Богатый, обладающий богатством. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Ном. № 1420. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Ном. № 1428. Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Мет. 64. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. Шевч. 10. Ба́гатий на що́. Богатый чем, имеющий много чего. Він багатий на воли; шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий… — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Шевч. 134. Либонь же ти на розум не багатий. АД. I. 170. Бага́тий на сло́во. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі. Г. Барв. 224. 2) Богатый, ценный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий. КС. 1892. III. 377. 3) Бага́тий ве́чір, —та кутя́ =Бага́т-вечір. Чуб. III. 262. ХС. I. 79. Ум. Багате́нький.