Словник української мови (1927)/ага
◀ авус | Словник української мови А ага |
ага-га ▶ |
|
I. Ага́, меж. А! Вот как! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. I. 119.
II. Ага́, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: как раз! Зробив же він своє діло? — Ага!