Словник української мови (1927)/авус
| ◀ авурр! | Словник української мови А авус |
ага ▶ |
|
*А́вус, у, муж. Конец, «аминь». «Тепер комендант розіслав селом патрулі до всіх ґаздів, що москалів виглядають, та й написав на картах, кого мають узяти і кому мають зробити авус…» Черемш.