Словарь української мови (1924)/ірватися

by Борис Грінченко

◀ ірвати

Словарь української мови Борис Грінченко І ірватися

ірвонути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ірва́тися, ву́ся, ве́шся, гл. = Рватися. Як риба в притузі, так розум ірветься. Харьк. г. Ой ірветься нам на душі, що всі дівчата хороші. Чуб. III. 139.