Словарь української мови (1924)/юхторити
| ◀ юхтовий | Словарь української мови Ю юхторити |
юхторитися ▶ |
|
Ю́хторити, рю, риш, гл. Суетиться? Син спершу й не постерігав, чого мати так юхторить, як побачить якого удівця, або старого парубка, а далі й догадавсь, (що хоче заміж). Грин. II. 166.