Словарь української мови (1924)/шурпа

by Борис Грінченко

◀ шурнути

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шурпа

шурпання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шу́рпа, пи, ж. 1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.