Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шугонути
Берлін: Українське слово, 1924

Шугону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.