Словарь української мови (1924)/шугнути

by Борис Грінченко

◀ шуги

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шугнути

шугонути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шугну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Канев. у. Устала з труни та як шугне по церкві. Рудч. Ск. II. 31. Люде так і шугнули од тих дверей. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. Лохв. у. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців. Лохв. у.