Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпурнути
Берлін: Українське слово, 1924

Шпурну́ти, рну́, не́ш, гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Котл. Ен. II. 12. Шпурнув палку. Грин. I. 220.