Словарь української мови (1924)/швара

by Борис Грінченко

◀ швандяти

Словарь української мови Борис Грінченко Ш швара

шварґотання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шва́ра, ри, ж. 1) Плетеный шнурокъ. Шух. I. 225. 2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. I. 226. 3) Высокая острая трава въ полони́нах. Шух. I. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146. Пісня-дума, пани-браття, від самого Бога, ні купити, ні продати, ні шваров посіять. Федьк. II. 51.