Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шаповал
Берлін: Українське слово, 1924

Шапова́л, ла́, м. 1) Шерстобой, войлочникъ. К. (О. 1861. II. 8). Не шаповал душу вложив. Ном. № 1587. 2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.