Словарь української мови (1924)/шапкувати
| ◀ шапкування | Словарь української мови Ш шапкувати |
шаплик ▶ |
|
Шапкува́ти, ку́ю, єш, гл. Снимать шапку, стоять безъ шапки, низкопоклонничать. Шапкує перед нею. Мнж. 112. Первий чоловік у громаді, котрому всі шапкували й поважали. О. 1862. IV. 74. По мові сій шапкую вас, вітаю та й до домівок з миром одпускаю. К. Бай. 23.